ZONE3000

проходила співбесіду на позицію Operation Specialist у відділ HR. загально — досвід не найкращий, мʼяко кажучи.

мене знайшли на лінкедін, сорсер Владислав Папуга був приємний у спілкуванні. ми з ним переписувалися по вакансії, він щось пояснював мені, я відповідала на додаткові запитання, скинула CV. домовилися зідзвонитися.

зідзвон був вже з іншою дівчиною, Юлією, з нею теж все пройшло нормально, дуже приємна дівчина, детально відповіла на мої запитання стосовно роботи.

далі була співбесіда з трьома керівниками. почав зі мною спілкуватися Максим (?). спочатку все було ок, потім він поставив запитання стосовно моєї минулої роботи і три рази не давав мені почати відповідати. як тільки я починала розповідати, він перебивав і повторював своє запитання, уточнень особливих в цих перебиваннях не було, кожен раз казав «структуровано розкажіть про ваш робочий день».

далі було перше «тестове» від нього ж. можливо керівникам не передали, що я маю рівно 0 досвіду в HR і знаю як побудовані процеси в такому відділку дуже поверхнево (я це і сказала перед завданням, що поверхнево розумію і все). завдання було поставлено дуже абстрактно, і я з третього разу зрозуміла що від мене хочуть. і то, не знаючи ніяких процесів, як я можу дати відповідь на запитання: «як би ви описали процес прийняття людини на роботу?»
логічно, що не дуже детально.

потім було ще одне тестове, але вже від іншої керівниці — Карини (?). з нею було комфортно, вона терпляче слухала, давала час подумати, підказувала. дуже їй дякую. але як тільки включився Максим, стало некомфортно. він взагалі не слухав що я казала до цього Карині, бо повторив декілька моїх відповідей так, ніби я їх не казала. вже тоді була думка піти зі співбесіди, бо коли тебе не слухають, виникає питання «а нащо я витрачаю свій час і нерви?».

і далі була розмова з третьою керівницею. вона дала мені завдання «написати» пост про дезодорант. пост про дезодорант людині, яка проходить співбесіду на по факту райтера для скриптів в HR відділ. там продажами в постах не пахне взагалі. а так вона вирішила перевірити мої скіли в досвіді роботи, який був 5 років тому (вона це бачила, бо перед цим називала мені дати моїх попередніх робіт). це наскільки я зрозуміла її хід думок і мотиви, але це «тестове» було взагалі не релевантним від слова зовсім. була дуже впевнена в собі, але коли я питала конкретні запитання про переваги цього дезодоранту в неї, як в продажника (вона їм назвалася), мені давалася відповідь типу «він класний, я от користуюся». навіть якби мені дали таке «тестове» в діджитал агенції і давали б мені такі відповіді на мої запитання, в мене були б сумніви щодо компетентності цих людей. а тут так взагалі, до чого це?

загальне відчуття після — жахливе, дуже жалкувала що не пішла звідти на самому початку. таке відчуття було, ніби пройшла допит (а це я вже бачила нижче тут у відгуках про компанію). незрозумілі мені були і запитання про комфортне/некомфортне спілкування, а саме «що для вас перехід на особистості?» (я сказала, що для мене це неприпустимо). у відповідь кажу: «ну якщо мене назвуть дурою, то це перехід на особистості». всі хором посміялися. чого — незрозуміло. до чого тут уточнювальне запитання — незрозуміло.

і багато інших деталей, які горять як червоні прапорці особисто для мене. зняла свою кандидатуру з вакансії, хоча думаю що мене після цієї співбесіди і не взяли б. то і слава Богу. бо з тим, які там керівники на співбесіді, я боюся дізнатися, як з ними працюється.