Svitla Systems, Inc.

Суперечливі відчуття.

З поправкою на всі мої попередні відгуки на ДОУ, цей, мабуть, навіть можна назвати скоріше позитивним.
З іншого ж боку, практично всі мої наявні фідбеки, за рідким виключенням, стосувались компаній, з якими я не мав жодних бізнес-відносин, а лише загострював увагу спільноти на тих, з ким, на мою думку, не варто мати справ. Тут же — поодинокий випадок відгуку по результатам кількарічної співпраці.

Чи рекомендував би Світлу? Скоріше так.
Чи радив би серйозно ставитися та розраховувати на довгострокову плідну співпрацю? Скоріше ні.

З хорошого:

Реальний аутстаф з адекватними замовниками країн цивілізованого світу; під словом «реальний» маю на увазі відсутність втручання «процесуального менеджменту» на нашій стороні, як це часто буває при сурогатній аутстаф моделі, коли комусь з боку галєри просто конче необхідно доводити свою користь ціною псування нервів девелоперам.

Чесний ремоут, що важливо, — з тих часів, коли це ще не було мейнстрімом. Тобто, про сценарій, за якого ковід/війна/тощо закінчаться та всіх почнуть добровільно-примусово підштовхувати в охвіс, я б не переймався, бо такого не буде. Можна взагалі нікого роками вживу не бачити, якщо на те нема жодного бажання. З іншого боку, якщо кому ну дуже вже треба десь пересидіти, то цілком солідний офіс також є в наявності, що додає певної довіри у порівнянні з посередниками, маючими в якості оффлайн-контакту абонентську скриньку «на дєрєвнє дєдушкі» )

Без надмірної бюрократії.

Відсутність зайвих головняків на рівні бухгалтерії, що мені, як людині, позиціонуючій себе в першу чергу підприємцем, було вкрай важливо; тобто, все своє веду сам, але й чужих проблем та схематозів мені не треба; в цілому, з першого до останнього дня впродовж близько 4х років все пунктуально, передбачувано та без жодних змін умов в односторонньому порядку, як це подекуди буває.

Прийнятний соц. пакет. Щоправда, кілька держ. свят на власний розсуд «декомунізували»; як на мене, трохи дивно, але не критично.

Не самі погані бонуси за рекомендації. Хоча... тут вже починаються певні нюанси та замороченість умов бонусної програми в цілому. На мій погляд, не важливо, скількома CV’шками набили внутрішнью ЦРМку рекрутери, бо зрештою, можна туди увіпхати хоч все працездатне населення України, фончиком впродовж кількох років збираючи контакти під вакансії з дженерик описом; з точки зору потенційних кандидатів, коли зрештою таки дійде справа до прийняття рішення про співпрацю, важливо лише те, який фідбек про компанію дадуть друзі/знайомі/колеги... і як на мене, то обмежувати виплату бонусів «законтаченістю кандидата» або ж «спливом терміну давнини від дати рекомендації до фактичного найму» (нагадаю, часто йде мова про пошук під пресейл, так що рекомендований може запросто лягти мертвим важелем в ЦРМку на кілька місяців), в тих випадках, коли обидві сторони були б раді підтвердити факт наявності попереднього рефералу — щонайменше не зовсім чесно, та в довгостроковій перспективі стимулює продавати м’ясо наліво, кудись, де знижено ймовірність проґавити бонус через невідповідність одному з дюжини заморочених критеріїв.

...от якось так, поміж краплинок, я й відійшов з «хорошого» до «не дуже»:

Як на мене, то основна проблема компанії — це невміння та/або небажання тверезо виважувати ситуацію на ринку, а також, помічати та інтерпретувати певні сигнали, оцінювати ризики, усвідомлювати наміри, мотиви та інтереси однієї зі сторін бізнес-відносин, як і дослухатися до цілком відкрито озвучених тез, ставлячих під сумнів стабільність та довготривалість подальшої роботи з конкретним замовником.

Ну тобто, вийшло так, що я впродовж певного часу вже в лоб озвучував всі занепокоєння та перелік вкрай нестабільних передумов, які роблять мою участь на конкретному проекті можливою; заздалегіть обізначив «точки виходу», але таке враження, що компанія вирішила дотримуватися принципу «работает — не трогай» і «якось воно буде, бо ще ніколи не було, щоб ніяк не було». В компанії було овердофіга можливостей запропонувати альтернативні варіанти, да хоч на один із кипи тих проектів, на які мене час від часу намагалися висмикнути провести співбесіду; цією можливістю компанія знехтувала, натомість, зубами вгризаючись в утримання до останнього подиху екаунту на поточному проекті, що врешті-решт передбачувано та закономірно призвело до вимушеного розриву наших взаємовідносин в досить критичний та вразливий момент. Особисто я вважаю себе зрадженим. По тупняку, чи зі злим наміром — вже інше питання.