SubSub

Працював у SubSub більше двох років. Пройшов з проектом суб’єктивні моменти зародження, розквіту та занепаду. За цей час команду покинули більше 10 колег, з якими я був у теплих стосунках (що досить багато для маленького проекту). Пів року тому звільнився і я. Все вагався, чи варто залишати чесний відгук, бо це може вплинути на працевлаштування у майбутньому. Але я занадто люблю цей проект, щоб полишати його просто так :)

Плюси:

1. Більшість команди — професіонали, які роблять дійсно гарний продукт й надають якісний сервіс, навіть у шкоду власним інтересам, вільному часу, очікуванням. Враховуючи величезні обсяги роботи, постійні пожежі та специфіку бізнесу вцілому — команда Creator Success викладалася на повну. Тому потенційним клієнтам я би радив їх допомогу.

2. Ви будете дуже швидко зростати як професіонал: горизонтально та вертикально. Але тільки в скілах. Бо вас будуть навантажувати в рази більше, ніж будь-кого на альтернативних проектах, вичавлюючи на повну. Тому покинувши проект і трохи відпочивши ви дуже легко знайдете місце, де вас будуть любити та цінувати за вміння робити все і одразу.

3. Робота в проекті Genesis Tech — грінфлаг для всіх рекрутерів, тому вам досить часто писатимуть з пропозиціями по роботі в інших компаніях.

Мінуси:

1. Серед генезійців є класна приказка: «Якщо на співбесіді часто акцентують увагу на тому, що це проект Genesis — значить це поганий проект». В Genesis 100% є класні проекти з чудовими умовами та перспективами (які й не особливо то себе пов’язують з материнською компанією, бо мають власну впізнаваність), але є й багато стартапів, які існують на межі окупності чи в ризику закриття. На них не розповсюджуються «плюшки» й правила великого генезису.

У вас не буде офісу (ми з колегами працювали на дивані в столовці, як бідні родичі, поки нас і звідти не вигнали), безкоштовних обідів (це також в певний момент стало привілегією лише для розробників), гарної страховки (покриття ставало все гірше з кожним півріччям), міфічних додаткових відпусток для всього проекту (це лише декларувалось на співбесіді, але за два роки жодного разу не впроваджувалось).

2. Хаотичний менеджмент. Керівники (Нік та Ольга) дуже часто приймали бізнес-рішення без аргументації, ретельних досліджень, опитувань, комунікації з командою. Щось накшталт візіонерської чуйки, яка здебільшого не виправдовувалась та продовжувала працювати виключно на «survivorship bias» та неймовірним перепрацюванням колег. Коли команда давала фідбек щодо продажів, продуктів, сервісів — думки ігнорувались чи критикувались. Локальним мємом стала фраза «Ваня жаліється на продукт». Ми могли три місяці працювати над певною довгостроковою гіпотезою, щоб в якийсь з понеділків керівник сказав «а тепер будемо робити щось абсолютно протилежне», без попереджень та пояснень.

KPI для команди розраховувались не на базі реальних доходів, залучень додаткових ресурсів, нових джерел трафіку, а просто з голови СЕО. Ви нон стоп працювали на повну, намагаючись в квартал зробити х10 від доходу минулого кварталу? Молодці! Тепер робимо х20!

Мені як сейлзу тричі змінювали бонусну систему, збільшуючи KPI та модель розрахунку, через що навіть будучи найпродуктивнішим співробітником я отримав бонус лише один раз (10% від ставки). При цьому ставку переглянули теж лише раз (на 10%).

Сейлз команда працювала рік без відпусток, іноді навіть у вихідні, накопичуючи дей офи. За 2 місяці до нового року нам повідомили, що правила відпусток змінюються і всі накопичені дні згорають 1 січня без відшкодування. Використати ці дні мені та колегам заборонили, бо «кінець року, важкий сезон, це не відповідає інтересам проекту», заплатити за них також відмовили. При спробі ескалювати це питання мене звинувати в непрофесійності, відсутності досвіду та розуміння бізнесу. Після цього з «барського плеча» запропонували піти у відпустку лише на тиждень або звільнятися. Я обрав друге.

3. Неетичний менеджмент. Постійна критика, газлайтинг, токсичні коментарі — основні інструменти комунікації Ольги з мовчазної підтримки Ніка. Мене це майже не торкнулося, але більшість колег страждали від цього кожен день.

Перепрацювання, відсутність поваги до особистого часу, нав’язування задач, що не відповідали позиції команди (накшталт співпраці з Арестовичем чи іншими токсичними персонажами).- це норма. Навіть у пості з вакансіями Ольга писала, що у ідеального працівника не має бути хоббі чи сім’ї, бо проект — понад усе. Як секта!

У зв’язці з нереальними KPI ці складові стали основою для синдрому самозванця й вигорання майже всієї команди — і сейлзів, і підтримки, і розробки. Кожен відчував, ніби не відповідає очікуванням, недопрацьовує, недостатньо продуктивний. Очікувано, як тільки люди змінювали роботу, все ставало супер — в нових колективах вони показували круті результати, досягали поставлених цілей, отримували підтримку та справедливу оплату. Отже справа не в співробітниках, а в системі.

Також я розумію, що керівництву важко відчувати емпатію до співробітників в Україні, перебуваючи весь час повномасштабного вторгнення закордоном.

«Приліт в Охматдит? Так, це жахливо, але перестаньте читати новини й ідіть краще працювати, для всіх так буде краще» чи «Поставте +, якщо з вами все ок» після масштабних обстрілів — не ті слова, що хочеться чути від керівника-українця з Болгарії. Але це вже ліричний відступ.

Резюмуючи:

Звільнення з роботи дуже нагадувало завершення токсичних стосунків — це було звільнення «в нікуди», але повне полегшення та відчуття власної гідності. Разом зі мною проект одразу покинув весь відділ продажів. Пізніше звільнилися ще декілька людей. Жоден не пожалкував про своє рішення.

Дякую БасБас за чудових людей, класний досвід і зручний диван на кухні. Категорично не рекомендую.