Stape, Inc

Заздалегідь прошу вибачення за longread, але мені є що сказати про Stape. Працювала у компанії спочатку QA, через півроку перейшла на позицію PM. Станом на 2024 рік компанія була справді топ, відчувалося, що компанія росте і в ній можна вирости і самому. Так воно і сталося в моєму випадку. З мінусів на той момент (осінь 2024) — нереальне навантаження. Причина (на мою субʼєктивну думку, не знаю, можливо, там насправді був револьвер біля скроні з боку партнерів) — підписання крутих контрактів з плюс-мінус однаковим дедлайном, і команда, як результат, горить і палає. На той момент нам обіцяли, що такий темп буде до зими, потім має бути легше. Спойлер: обіцянка не дуже справдилася. Класика Stape — це коли щось горить на вчора, при цьому в чаті керівництво меншає тебе і каже: «О, диви, які новини від партнера! Ну це треба вже брати в роботу». А у вас таких вже-треба-брати-в-роботу плюс хотфіксів — кури не клюють.

Нижче наведу список речей, з якими мені було дуже важко миритися та ефективно працювати, і якби цих речей не було, то я б і далі продовжила працювати у Stape (фактично мене звільнили, але спершу я поставила ультиматум: або підвищення зп, або я йду).
1. Відсутність культури appreciation того, що роблять люди
Яскравий приклад — атмосфера на дзвінках Timeline Sync, коли якщо все йде за планом, нічого не переноситься, то це сприймається з тишею, навіть здивуванням, що нічого не переноситься. Я дуже рідко чула, щоб команди хвалили, казали, що вони затащили, молодці. Частіше дзвінок Timeline Sync — це про розчарування та невдоволення. Раніше дуже часто звучала фраза «нічого не робиться». Я ніколи не передавала це команді, бо це неправда, а не конструктивна критика. По моєму моральному духу це било дуже сильно.

2. Слабкий менеджмент
Наразі (станом на грудень 2025 року) 2 команди розробки веде один PM, при цьому в одній команді 12 людей, у іншій — 9 (PM не рахуємо). Я була другим PM, тоді у кожної команди був свій PM, то було легше, плюс я робила багато роботи за своєю ініціативою поза межами свої команди (налаштовувала процеси, писала документацію, займалася дизайн командою, їх беклогом та пріоритетами). Лідом PM наразі є людина без досвіду в PM сфері (Льошо, люблю тебе всім серцем, ти класна людина та спеціаліст, але давай дивитися правді у вічі: саме у PM сфері досвіду нема), хоча він і робить максимум у тих умовах, у яких йому доводиться працювати (нереальне навантаження, відсутність підтримки з боку підлеглого PM через лінь та некомпетентність). Загалом відбувається дивне як для компанії, що розширюється: штат росте, при цьому менеджерів стає менше.

3. Мікроменеджмент з боку керівництва
Окрім ведення звітності перформансу конкретної людини (а саме на скільки SP розробник/DevOps зробив задач у спринті), за яким людину можуть звільнити, є ще елемент «я краще знаю, скільки це робити і кому це робити» з боку керівництва. Це дизморалить, немає відчуття, що тобі як професіоналу довіряють.

4. Знецінення особисто моєї роботи як PM
Я дуже багато змінила в процесах, Jira, я зробила цукерочку з беклогів dev команди та команди дизайнерів, півроку я безкоштовно працювала PM команди дизайнерів, і ще багацько всього. Але я ні разу не почула «дякую» від керівництва компанії (єдина людина, яка мене підтримувала з вищого менеджменту, — це мій лід, Льошо, ванлав). Мабуть, якби я з не спілкувалася регулярно на дзвінках з керівництвом, то і не очікувала б від них ніякого конструктивного фідбеку, але я спілкувалася і отримувала в основному протилежне.

5. Знецінення роботи розробників, QA, вже класичне «нічого не робиться»
Раніше це була просто катастрофа, коли на Timeline Sync я чула кожного дзвінка одне і те ж: «нічого не робиться». Складалося враження, що компанії не важливо, чи міняла компанія пріоритети, чи хворіли QA/розробники, чи елементарно не було вільних енвів для тестування, бо у всіх горить, всі намагаються встигнути дотестувати до релізу. При цьому явних причин для рашу часто не було або вони не були прокомуніковані відкрито, щоб всі розуміли, чому треба поспішати з релізом. Наскільки я знаю, не тільки мене одну це демотивувало і саме «нічого не робиться» останнім часом я майже не чула, за це щиро дякую. Але відчуття, що компанія знецінює внесок людей, актуальне, і воно дуже демотивує.

6. HR відділ = відділ кадрів
Звичайно, це може бути моя субʼєктивна думка, але у мене було відчуття, що у Stape не HR відділ, а кадровики. Коли у мене був дзвінок з Lead of HR і я їй прямим текстом сказала, що я горю, що я вже вигоріла, а це нічого собі «дзвіночок» для HR. Чи вона щось зробила? Ні, не було ніякого ні дзвінку після цього, ні повідомлення, нічого. Єдиний раз, коли вона зі мною потім комунікувала, так це тоді, як я в загальному чаті в треді написала, що у нас все горить і все як завжди, то вона написала мені в особисті, що такі речі не варто писати в public чат, щоб не демотивувати команду. Я ж звернула її увагу на причини мого оригінального повідомлення (постійний часто невиправданий раш), а не на наслідок. І відповіді я не отримала. То для мене HR відділ Stape не виконує свою основну функцію, яку зазвичай виконує в IT компаніях: слідкувати за моральним духом людей, помічати «дзвіночки», коли люди згорають, підтримувати їх, оце все. Я цього від наших HR не отримала (окрім Аліни, але Аліна вже покинула Stape)

7. Відсутність плану розвитку та росту
На початку червня 2025, коли у мене була річниця роботи в компанії, у мене був дзвінок з HR та моїм лідом, і мені ставили цілі (вірніше, я сама їх мала собі поставити, бо у ліда не було ні часу, ні ресурсу на це). Також HR питала, куди я хочу рости, говорили про лідську позицію, і так, це те, що мене цікавило, я ніколи це не приховувала, і я мала всі чесноти та жагу працювати, тому ми це обговорили. Але з часом стало зрозуміло, що цього не буде, компанія не відчуває цінності крутого менеджменту, тому у Stape мені нікуди було рости. Я вже не кажу про менторство, в Stape не було крутого PM, у якого я б могла чогось навчитися, коли перейшла на позицію PM. Я сама стала таким PM, у якого вчаться, так що з цим я розібралася сама.

Перед сінком з лідом я чесно себе спитала, чи можу я терпіти це все і далі за ту зп, що маю зараз, чи все ж готова продовжувати, але вже з більшою зп. І я усвідомила, що готова продовжувати, але за більші гроші, бо воно того не варте, а боротися за зміни у мене вже не було сил. Тому я і покинула Stape.
Мені не все одно на долю Stape, тому я і написала про свої болі та місця для покращень як керівництву, так і тут, щоб потенційний працівник мав краще уявлення про внутрішню кухню компанії. Коли я прийшла у Stape півтора року тому, це була компанія моєї мрії (я не жартую, це реально було так). Відчувалося, що тут за розвиток, мотивацію, пристрасть, і я загорілася і горіла, в основному я кайфувала від роботи, люди у Stape працюють дійсно неймовірні. Тому я дуже хочу, щоб якщо мені в чомусь було некомфортно, то не мовчати про це, щоб інші люди не стикалися з цим, щоб їм робота приносила тільки натхнення та драйв.
Я щиро дякую Stape за змогу стати PM та налаштовувати, покращувати процеси у компанії. Дякую, що повірили у мене, коли брали на роботу. Дякую, що повірили у мене, коли я запропонувала свою кандидатуру на позицію PM. Дякую, що дали мені підвищення зп, коли я цього запросила. Це був неймовірний шлях.
Дякую вам за співпрацю! Бажаю Stape всього тільки най-най-най, тут працюють неймовірно круті люди та роблять реально топовий продукт. Можу тільки попросити берегти це та цінити людей, які роблять Stape настільки крутим.