SciForce

Працювала в цій компанії на посаді HR Manager півтора роки: з березня 2018 до липня 2019. На жаль, мій досвід вкрай негативний.

На момент прийняття мене на цю посаду, у мене не було досвіду у сфері HR менеджменту взагалі: я була студенткою останнього курсу магістратури, цей момент було обговорено на співбесіді, також через це я погодилась на дуже скромну зарплату: цілком вірила, що в компанії матиму змогу вирости як професійно, так і фінансово.

Однією з перших та найголовніших проблем стало те, що я була єдиним на той момент HR у компанії, маючи при цьому нульовий релевантний досвід. Рішення керівництва про наймання такої людини в цих умовах досі залишається для мене загадкою. Нарівні з вимогами до побудови процесів і написання документації, повторююсь — при нульовому релевантному досвіді. Звичайно, що новачку потрібний ментор і ні про яку побудову процесів мови йти не може. І вочевидь, людина, яка будує процеси «коштує» значно більше, за кваліфікацією це повинен бути HRD.

На час моєї роботи у компанії у харківському офісі було близько 50 співробітників, у львівському — близько 15. При цьому, в мої обов’язки входив повний цикл рекрутингу, включно із рісьорчем, організацією співбесід, проведенням першої частини співбесіди, а також комунікацію з усіма кандидатами, плюс — онбордінг, організація корпоративів, дрібних офісних івентів. Окрім цього — дрібні таски, якими зазвичай займаються офіс менеджери. Водночас, мої обов’язки не були ніде зафіксовані: про те, що я повинна була зробити певну задачу, я іноді могла дізнатися, коли вже робити її запізно.

Для новачка це був катастрофічно великий обсяг роботи, який в цілому складно менеджити, наразі я розумію, що не тільки для новачка: досвідчені HR в таких випадках делегують роботу, потребують рекрутера, рісьорчера, або офіс менеджера/івентника. Я це робила майже сама: іноді до організації івентів долучали дизайнера, що взагалі є сюр — бо у дизайнера є своя робота, яку необхідно робити вчасно. Але ій я неймовірно вдячна за допомогу і підтримку.

Друга глобальна проблема — це комунікація з керівництвом. Спробую навести деякі приклади:

1. Відсутність чітких формулювань задач значно тормозила робочий процес.
2. Інколи допроситись фідбека щодо певного кандидата було неможливим. Для цього треба було літералі кожного дня по декілька разів на день смикати керівництво. Це створювало патову ситуацію: я не можу надати фідбек кандидатові, кандидат — незадоволений. Дуже добре цю ситуацію ілюструє найперший відгук на цій сторінці, і це була тенденція, а не одиничний випадок.
3. Відсутність певної формальної субординації. Дуже показовим є кейс, коли СЕО компанії писала мені після 23:00 в усі месенджери. На фоні стресу я мала тоді сильні проблемі зі сном і нічне пробудження було критичним.
4. Позиціонування компанії як «сімейної» також створювало проблему. Сім’я ж не доплачує за те, що ти щось робиш для родичів? Егеж. Наприклад, деякі корпоративи проводились у вихідний день. Як організатор я не могла не з’явитись на корпоративі, тому що івент треба було координувати, розраховуватись з підрядниками тощо. Для мене це був повноцінний робочий день, який звичайно ніколи не оплачувався.
5. Робота дизайнерів інколи могла бути прокоментована як «лайно». Ні більше, ні менше. Таким чином, ми маємо демотивованого дизайнера у розпачі, якого заспокоює ейчар. Без коментарів.
6. Керівництво потребувало фізичних (!), ну тобто офлайн, нагадувань про співбесіди. Бажано два рази: за півгодинки і безпосередньо перед. Це не дуже зрозуміло, бо з нагадуваннями дуже добре може впоратись Гугл-календар.

Емоційний тиск і мобінг. Нажаль, підвищувати голос — не було чимось незвичайним в мій бік і в деякий момент це стало тенденцією. Неймовірно шкодую, що не звільнилася після першого, або другого, або хоча б третього кейсу. Якщо робота співробітника не влаштовує — це привід для того, щоб із ним попрощатись: і це було б цілком логічно. Або щось змінити в робочих процесах, а не регулярно гримати.

Емоційний тиск і навантаження ставали все більшими: в певний момент в мене було ані дня, коли б я не ридала на роботі. Я відверто казала керівництву, що не стягую, тоді на парт-тайм найняли офіс-менеджерку. Це не поліпшило ситуацію: теперь в офісі було як мінімум дві людини, які кожного дня ридали на роботі. Офіс-менеджерка протрималась приблизно місяць і після її звільнення, я знову робила всі задачі самотужки.

Останні приблизно півроку моєї роботи в Sciforce, навантаження було реально великим для однієї людини і я розуміла що відверто не справляюсь с деякими тасками. Ніяких підвищень за весь час роботи в мене не було, самостійно я не просила: тому що не вважала себе вартою. Саме через постійні підвищення голосу через задачі, зроблені не так (які навіть не були сформульовані чітко!). Я все ще працювала за зарплату десь поміж trainee і junior. Це було замкнуте коло і регулярні нервові зриви. Я зрозуміла, що перспектив в мене тут немає і вирішила звільнитися.

Здавалося, що тут може вже піти не так? Я була впевнена, що мене без проблем відпустять, якщо я регулярно чую, що роблю свою роботу погано. Більше тижня. Стільки знадобилося, для того, щоб мені апрувнули звільнення. Це були довгі мітінги, в ході яких з’ясувалося, що і зарплата може бути підвищена, і кількість обов’язків переглянута, і ще деяка кількість сентиментів. Я не хотіла залишатися ні за яких умов і була дуже здивована, що мене не відпускали так довго. Дуже смішно, але потім колеги з цієї розповідали, що це «мене звільнили». Такою чомусь була версія керівництва :) І дивно, але мене досі наздоганяють чутки з компанії щодо мене, які не мають нічого спільного з реальністю.

Щодо плюсів.

1. Чудовий колектив. Девелопери, медики, дизайнери, QA, всі-всі залишили дуже приємні спогади про себе. Багатьом від всього серця можу подякувати за підтримку.
2. Компанія надавала можливість для навчання. На початку моєї роботи (перші два місяці) компанія оплачувала курси HR менеджерів. Проте очікування від курсів і реальність у керівництва не співпали: курси були для HR джуніорів, які будуть працювати в компанії із налагодженими процесами.
3. Як я вже писала раніше, я була студенткою магістратури і компанія надавала мені дей-офи, необхідні для захисту сесії і диплому.

Але. Я неймовірно жалкую, що я потратила на це півтора роки свого життя — і ще деякий значний час для того, щоб прийти до себе. Я вигоріла в нуль. Після цього я не працюю і більше ніколи не працюватиму в HR. Мені знадобилась допомога спеціалістів для того, щоб відійти від концентрованого півторарічного стресу. Тому, якщо ви — HR, або офіс-менеджер, або дизайнер, я не рекомендую вам роботу в цій компанії. Якщо ви — девелопер і запропонований проект вам цікавий, можливо з цього щось вийде, тімліди в командах дійсно сильні і мінуси, що були мною перераховані, скоріш за все, вас оминуть.

P,S, Моя порада: обов’язково уточнюйте на співбесіді, чи компенсуватиме вам компанія податки. Я не уточнювала, бо це була моя перша робота і на жаль із маленької зарплати сплачувала податки самостійно і це була досить значна частина. Постфактум виявилося, що це актуально не для всіх. Я досі вважаю, що не не зазначити на співбесіді або в тексті офера цей момент було низько і досить дріб’язково. Тому обов’язково перепитуйте. Плюс більше ніж через півроку після моєї реєстрації як ФОПа , виявилось, що бухгалтерка щось наплутала і я винна податковій грошей :/