ROOM 8 STUDIO

В цьому місяці рік як мене звільни... не змогли нажаль продовжити мій контракт з компанією R8S. Довго рефлексував цю подію, та всеж вирішив поділитись моїм досвідом співпраці.
Працював Junior UI/UX designer, з 02.22 по 06.22.

Почнемо з того що мій перший робочий день був 23.02.2022 року, за день до того як наш світ змінився назавжди. Дякуючи ЗСУ мені з сім’єю не прийшлось евакуйовуватись, фронт пройшов геть поруч, але був доволі щвидко відкинутий назад. А дякуючи Room8, навіть якщо мені би і прийшлось тікати, то я мав куди, до кого, і яким чином. Емердженсі процеси менеджерились на максимально високому рівні, дійсно було відчуття що компанія піклується за співробітників. Проте, в піклуванні за співробітниками смаки компанії виявились доволі специфічними. Мені надали дуже круту техніку для роботи, оплатили її доставку кур’єром, компанія організовувала і оплачувала трансфер і проживання для виїхавших співробітників, посилено організовавувала офіси закордоном. І в цей же час свою доволі скромну першу заплату я чекав більше двох місяців. Спершу я звісно же це приняв з розумінням, війна на дворі, процеси по виплатам ще не налагоджені і тд... Але це повторювалось кожного місяця регулярно. Мені буквально приходилось бігать по віртуальним кабінетикам в слакі, вишукувать людину на якій застопорилась моя зп на цей раз. Якщо на початку це просто трохи нервувало, то з кожним наступним разом це вже прямо виводило з себе. В березні 22-го в нас з дружиною народилось немовля, і ці постійні затримки з виплатами мене дуже сильно підставляли. Безкоштовні курси і інші бонуси від компанії це все дуже мило, але гроші — це буквально те, за що я працюю. В цьому плані я отримав виключно негативний досвід. Самий неоганізований і некомпетентний фін.департмент, з усіх якими мені доводилось мати справу.

По самим робочим задачам ніяких проблем чи нарікань не виникало. Я вже доволі давно займаюсь UI/UX дизайном, але конкретно ігровий дизайн для мене був в новинку, хотілось змінити для себе сферу діяльності і ігри здавались чимось більш наповненим творчих задач. Мене приставили ментору, з якою ми рев’юїли макети що я робив для клієнтів. Спочатку я отримував задачі від неї, через пару тижнів напряму комунікували з клієнтом разом з ПМ-мом, яких тут модно називають арт продюсерами і отримував задачі і коменти з перших рук. Перші два місяці пройшли максимально гладко, на ретроспективах тільки хороші відгуки, як від мене так і про мене. На третій місяць, раптом, все повалилось як сніжний ком. З’явились зауваження до оформлення макетів, потім до того яким методом я реалізовував ті чи інші графічні елементи, наприклад об’єм редагував через трансформацію слою, а не кісточкою і маской. Потім кількість ітерацій правок почали рахуватись десятками, через що ми почали випадати з тих сроків які я естіментив клієнтам на мітингах (джун, естімейтив клієнтам на мітингах задачі, вдумайтесь в це). На співбесіді мені чітко сказали що дизайнери в нас нічого не малюють, необхідні асети ми отримуєм від артистів і далі вже їх адаптуємо. Як виявилось малюють ще і як. Основне в цьому всьому те, що я був максимально замотивований ці проблеми вирішити. Я ночами вносив виправлення щоб встигнути зробити ще одне рев’ю, я би накладав маски і промальовува кісточками все що скажуть. В мене протягом пари тижнів як це все відбувалось, було сильне відчуття що мене спеціально топлять, я дійсно старався видавати з себе максимальний результат. Уявити що я опинюсь без роботи в самий пік війни, з дружиною в декреті і місячним малим на руках було для мене кошмарним сном. І в один з днів, десь біля 16:00 я отримав нотіфікейт про те що в мене запланований новий мітинг через 10 хв, з моїм ментором, начальником департменту і секретарем. На ноьму мені сказали що нажаль, вони не можуть продовжити мій контракт, через те що в ранці цього дня на мітингу з клієнтом я дозволив собі неприпустиму поведінку чим підставив компанію перед клієнтом, через що було прийняте рішення завершити нашу співпрацю. Рішення вже було прийняте, обговоренню не підлягалось. В звіті про мітинг написано «в присутності клієнта висказав недоречний жарт».

Цікаво, що потрібно таке зробити, щоб вас протягом дня звільнили з студії? Хронологія подій настпуна: На вранішньому мітингу був я, дівична джун піем з рума і дівчина дизайн лід від клієнта. Зазвичай та ще присутні піем і юіксер від клієнта, але на цей раз були тільки в трьох. Після обговорення робочих задач, в нас був невеличкий смол-толк. Дизайнерка від клієнта сама евакуювалась з Києва, іноді ми обговорювали щось просто за життя. Я користувався мобільним інтернетом як основним, і в той день він був особливо паршивим. Я приймав виклик будучі на дворі, що не раз робив і до того. Коли був просто поганих в’язок то з вулиці, коли дуже поганий — спеціально на під’їжав поближче до вишки, щоб мати можливість під’єднатись на дзвінок хочаб з машини. Так вот, під час цього смол толку, я ввімкнв камеру щоб показати свіжі полуниці що моя дружина зібрала поки я був на мітингу. В контесті тієї розмови, в мене відчуття якоїсь максимальної недоречності в цьому не було. Просто щось, що мене в той конкретний момент вразило, і чим я просто хотів поділитись як якоюсь цікавою штукою, посеред неформальної розмови. Ми закінчили дзвінок і розійшлись по своїм задачам. Дівчина піем по якійсь причині, вирішила підняти цей інцидент в своїх робочих чатах, де вони якось максимально абстрагували цю ситуацію, в стилі що клієнт може подумати, що я обговорюючи на мітингу робочі задачі, насправді копався в городі (бо ну на дворі же, ну), і що є демонстрацією компанії в непрофесійному світлі. На базі цього накруту вирішили мене звільнити в той же день. Не обговорити, не оштрафувати, не розбиратись. А приняти рішення, зібрати срочний мітинг, звільнити без можливості якось роз’яснити ситацію чи виправитись.

Room 8 дісно непогане місце роботи. Скоріше за все, якби події не розвернулись тоді таким чином, я би і досі там працював за свою скромну зп джуна. Але в той же час це кримезна, неповоротка корпоративна машина, іноді повністю позбавлена якихось базових людських почуттів.