21 грудня 2022 17:55
Я працюю в Provectus 6 років і бачила як компанія з маленької сім’ї виросла у велику міжнародну компанію. Багато що ми загубили по дорозі, але багато що здобули. В перші тижні війни всі робочі чати були схожі на суцільне море новин, корисних порад, досвіду, волонтерських зборів. Саме менеджмент компанії наполіг на тому, щоб я з сином виїхала з України на організованому автобусі, яких було багато, ми їхали в оплачений готель, квартиру було зняти неможливо, тож я знала що нас чекають і про нас турбуються, а коли наступного ранку я побачила Ніка Антонова, який прилетів з Сан Франциско на порозі свого номеру, я ледве стримувала сльози, він прилетів, щоб бути з нами в одному часовому поясі і разом вирішувати наші проблеми. Для мене візит в одеський офіс це завжди обійми, радість, рідні обличчя, приємні спогади, особливо зараз під час війни. Я знаю зсередини скільки волонтерських ініціатив веде компанія, про деякі з них розповіли у статті dou.ua/forums/topic/41323
Усі ці вдячності дуже нагадують поведінку жертв аб’юзу. Те що їх однією рукою люблять, то звичайно добре. Але, уваги на те що іншою одночасно лупцюють їм все одно. Замість того щоб проблему вирішити вони мовчки терплять. Бо " ‘Лупцювати’ то суб’єктивно! Ви не понимаете, он хароший! Єто нормально, в их семье все такие"
Буде час то також напишіть про Юристи компанії Provectus IT вимагають видалити статтю про бренд-менеджерку, яка вихваляє росію.
2 коментарі
Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівКоментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.