Precoro Inc.

Я пропрацювала контент-маркетологом в компанії Прекоро майже рік.

Разом зі своєю командою райтерів ми забезпечили приріст ключових показників від 70 до 500%, стабільні ~20 потенційних клієнтів на тиждень і 25% прибутку компанії на квартал.

А під час війни я раптово втратила роботу згідно з неаргументованим одноосібним рішенням моєї керівнички.

У той час як 90% відділу маркетингу оцінили мої результати і співпрацю зі мною на 10/10.

Розповідаю, як таке можливо:

1. Неналагоджений механізм фідбеку.

Зворотній зв’язок я отримувала виключно за власною ініціативою, а висновки керівника часом свідчили про значний розсинхрон в комунікації і досить обмежене уявлення про процеси в команді. Від фідбеку в свій бік моя керівничка відмовлялася або сприймала його надто емоційно.

2. Втручання в особисте життя працівників.

Взимку мене спіткала потрійна особиста трагедія, і голова відділу проводила зі мною зустрічі (також поза офісом), доки не дізналася всіх деталей і доки я не погодилася за її наполяганням звернутися до спеціаліста.

Потім почалася війна, і частина команди релокейтнулася на Захід країни. Там стало відомо, що одна з колег спостерігає за мною в тому числі у вільний від роботи час і доповідає про це моїй керівничці за кордон.

Те, що я мало сплю і допізна сиджу за ноутбуком, визнали «деструктивною поведінкою», і пояснили мені, що «співпраця з нездоровими людьми під час війни — це великий ризик».

Раніше темп моєї роботи дійсно знизився, тож я запропонувала додатковий випробувальний термін, щоб розвіяти сумніви в моїй працеспроможності.

Мені було відмовлено з аргументом «в сьогоднішніх умовах спланувати завдання для такого випробування буде складно».

Тож я піднажала самостійно і наступні пара місяців минули без нарікань.

3. Порушення домовленостей, як усних, так і задокументованих.

— 8 місяців я займала позицію контент оунера, стабільно показуючи рекордні KPI. Доки маркетинговий директор не повідомила мене, що тепер вона контент оунер і найматиме людей в контент-команду без моєї участі. Проте менторити їх маю я.

— Зафіксований в моєму офері перегляд ЗП було мовчки проігноровано, попри перевиконання поставлених показників та набуття обов’язків тім ліда.

— За власним запитом я отримала фідбек з приводу того, чому мій керівник вважає, що наразі я не можу бути лідом напрямку контенту, і що мені потрібно покращити в своєму стилі роботи, щоб керувати.

Підкреслю, що мови про звільнення не йшло, лише про реформування команди, у якій автономних контент-менеджерів буде декілька, на рівних правах.

Обговоривши фідбек, ми вдвох з’ясували спірні пункти, визначили кроки назустріч для покращення співпраці, погодили план і домовилися підвести підсумки щодо мого лідерства через місяць.

Через тиждень, за який я виконала рекордну кількість задач, мене повідомили про звільнення з висновком «Ми не заметчилися».

— Натомість мені пообіцяли блискучу рекомендацію на LinkedIn, навіть із конкретним дедлайном. Уже минуло більше двох місяців, як обіцянка просрочилася.

4. Необ’єктивність і подвійні стандарти.

Я неодноразово помічала, як недотримання планів, обіцянок іншим командам та стратегічні помилки керівничка пояснювала моїм «станом» або моїми задачами.

Коли я стала вносити більше прозорості в процеси, залишаючи коменти під тасками, де я чекаю від неї необхідних матеріалів або апруву тощо, наша комунікація швидко перетворилася на токсичну.

Під час нашої фінальної розмови про моє звільнення голова маркетингу відмовилася надати конкретні аргументи чи пояснити причину різкої зміни планів.

Прозвучало, що вона «Так більше не може», адже я показала настільки круті результати, що кожен мій найменший прокол (наприклад, з перенесенням дедлайну або запізненням з постингом на 30 хв) сприймається дуже боляче.

Те, що вона може пробачити решті команди і собі (!), мені пробачити не вдається.

Коли я оскаржила цей аргумент і спитала, чи проблема полягає в її особистому ставленні до мене, то отримала підтвердження.

Інші старші колеги пояснили мені, що випадки упередженого ставлення чи коли людина «не заходить» керівнику — це абсолютно нормально, і тут нічого не поробиш.

Адміністрація попри тривожні сигнали розібратися в ситуації докладно відмовилася, HR в Прекоро такі функції не виконує і за злагодженою комунікацією в компанії не слідкує.

Хоча за бажання будь-хто може зайти принаймні до таск-менеджера, де прозоро видно хто, як швидко/якісно і скільки робить для благополуччя компанії.

Не все було погано. Проскрольте трошки нижче і побачите мій перший захоплений відгук на початку співпраці, від якого я не відмовляюся. Але описані вище проблеми мають місце.

Щиро вдячна за в будь якому разі крутий досвід, усі відшкодування і можливість пожити ще пару тижнів у безпеці на Заході з колишніми колегами.

Проте, на жаль, улюбленої роботи, продукту та команди це мені не поверне.