Playtika

Вітаю. В мене є традиція, після зміни роботи ділитися враженнями про кампанію з якої пішла.
Проте, цього разу історія буде не про кампанію а про людей. Playtika це бренд, це ігровий тиранозавр і про неї достатньо інформації у відкритих джерелах. Скажу лаконічно: працювати тут було круто. Моя історія про людей. Про моїх керівників і те, якими вони можуть бути.
Я пропрацювала девопсом тут більше двох років і мій відділ був не просто коллективом, ми будували щось особливе. Ми викладалися, знаючи що для нашого заохочення і розвитку було зроблено все можливе. У коллективі в нас були прізвиська, жартівливі і добрі, які могли б дати в сім’ї. Свого керівника ми жартома звали «Батя». Не тому, що він головний і навіть не тому, що він працював більше за всіх, а за те який рівень відповідальності він брав за кожного з нас. Я збагнула наскільки потужним проксі може бути твій лід між тобою та зовнішніми обставинами, і коли кампанію штормить, коли приходить війна, він робить усе, щоб ти розвивася, відчував підтримку і міг працювати в таких тяжких умовах. Я сподіваюся мій керівник знав, скільки поваги ми вкладали у його прізвисько. Я дякую своїм лідам за надані мені можливості, менторство, стійку віру у себе та відчуття надійного тилу, який буває в сім’ї. Справжнє багатство будь-якої кампанії- її люди.