Plarium

Прочитала відгуки інших і не можу не написати пару моментів зі свого власного досвіду та власних думок щодо вибору місця роботи.

Мій шлях до роботи у Plarium був непростим, це була досить довга подорож.

Мені подобалася спільнота, яка формувалася у Plarium в Харкові, і дуже хотілося бути до неї дотичною.
Але після кількох відмов на різні позиції було досить важко оговтатися, щоб зберегти стабільну самооцінку і перестати думати, що «ти нічого не вмієш». Я продовжувала слідкувати за вакансіями, паралельно напрацьовуючи досвід у власних та чужих проєктах, яких було багато.
Коли зʼявилася ще одна, на мій погляд, відповідна моїм навичкам позиція, я була в захваті.

Але так склалося, що в день отримання оферу Plarium зі мною звʼязалися колеги з колишнього проєкту і ... запропонували доєднатися до їх нової команди налагодити роботу і запустити процеси.

Це тоді був справжній виклик. І надскладне на той момент рішення відмовитись від такої бажаної позиції у Plarium заради повної невідомості, амбітної, але конфліктної команди, та повного хаосу в процесах :)
Кілька тижнів я оговтувалася від прийнятого рішення. Але воно було зроблене.

...Через півроку після початку війни ми виїхали до Польщі, де були плани привести себе трохи в порядок та запустити стартап з моєю командою з України та частково — Польщі.

Plarium якраз запускав офіс у Польщі і тут потрібні були люди для стабілізації роботи компанії. Внутрішнє бажання працювати з командою Plarium нікуди не ділося. До того ж, частина співробітників з мого рідного Харкова опинилася також тут.

Але, розглядаючи опцію роботи у Plarium як таку, знову потрібно було обрати — свої проєкти або робота в компанії.
І це був ще один дуже складний для мене вибір.

Як я думала: якщо розпочинати щось своє потрібно самій в чужій країні, без підтримки та близьких людей, у стресовому стані — це той ще квест, навіть якщо ти морально до нього готовий. Я була готова.
І зовсім інша річ — працювати не наодинці, а разом з людьми, яких, до того ж, ти наче знаєш все життя, і які разом з тобою пройшли чи ненайскладніше — стрес-тест війною. І вони розуміють тебе.
Ти наче відразу посилюєш спільний результат. Тобто у другому варіанті розвитку подій моя особиста ефективність здавалася відразу вищою.

Так я наважилася і після чергового витку співбесід і процедур я потрапила в офіс Plarium у Варшаві. Тут ми почали структурувати хаос та відновлювати стабільну роботу в нових умовах.

...Після 1,5 року роботи на двох адміністративних позиціях я все більш впевнююсь, що зробила правильний для себе вибір.

Зараз я працюю на позиції Business Process Coordinator — це структурування та організація внутрішніх процесів, підвищення їх ефективності та впровадження нових підходів до організації роботи. Майже те ж саме я робила завжди, просто в різних доменах :)

І я щиро хочу, щоб все працювало краще і продуктивніше.
Бо мені не все одно і все цікаво. І далі поясню, чому саме.

Цього року я перший раз наважилася взяти участь у внутрішньому квесті з розробки ігор — Game Jam. Передивилася та проаналізувала відео з минулих івентів і — пішла.

Це було спочатку незрозуміло, виснажливо і в перший раз складно, особливо коли у тебе маленька дитина, а тут кілька днів ти практично не спиш вночі :) А ще коли у твоїх колег немає світла, ми відстаємо від графіку на 4 години, а завтра у нас дедлайн...

Але надзвичайно цікаво з точки зору розуміння того, яке мислення та підходи використовують колеги на різних рівнях. Всі такі різні, але кожен вкладає щось своє у гру. За цим цікаво спостерігати. Ти ніби бачиш невидимі взаємозвʼязки та процеси, які поєднують зовсім різні департаменти та людей.
Власний висновок звучав так: «якщо що, наступного разу мені вже все буде зрозуміло».

А тепер копну трохи глибше — про розуміння роботи у Plarium з позиції власних життєвих орієнтирів. Це важливо для розуміння основи наших рішень та ставлення до роботи як такої.

Коли ми говоримо про те, що нам подобається чи не подобається, або що ми вважаємо правильним чи неправильним, наприклад, в компанії або в роботі, ми насправді говоримо про більш глибокі речі, ніж «офіс», «бенефіти», «зарплати» і «задачі».

А саме — про наші власні цінності та переконання про цей світ.
Це про те, що ми хочемо мати та з чим взаємодіяти насправді.
Навіть якщо прямо ми не говоримо — ми маємо це на увазі.

Ці внутрішні орієнтири — квінтесенція нашого життєвого та особистого досвіду, культурного оточення, освіти, взаємодії з іншими тощо.

Подобається нам те, що співпадає з нашими внутрішніми цінностями та переконаннями, як це «повинно бути», з нашої точки зору.

І не подобаються речі, що йдуть врозріз з нашими ключовими цінностями та переконаннями. Саме тому певні речі для нас є категорично неприйнятними, як-от, «не можу терпіти цю бюрократію великих компаній», «мені потрібна свобода рішень» тощо.

І будь-яка «велика компанія» або «обмеження у прийнятті рішень» — це просто не про нас і не про нашу картину світу, бо у нас інший досвід.

Найкращий варіант — розібратися, що саме для вас справді глибинно важливо на рівні особистих уподобань. Які ваші вимоги до діяльності? Робочого простору? Людей? З чим ви хочете мати справу, а з чим — категорично ні?

Визначивши, шукайте спільноту, яка буде підтримувати та розвивати саме ті речі, які ви самі вважаєте важливими та цінними для себе.
Як саме це визначити та як шукати таку компанію, або як самому створювати такий простір — окрема тема, але це можливо зробити самостійно або із допомогою спеціалістів.

І тоді питання роботи в певній компанії чи місці — це просто питання того, чи ваші цінності насправді підтримує та реалізує компанія у своїй корпоративній культурі та принципах роботи.

Якщо це не про вагомі для вас речі, ви, скоріш за все, не зможете працювати довго.
Або постійно будете виснажені і незадоволені, змушуючи себе працювати з тим, що насправді не про вас. І постійно відчувати, ніби ви отримуєте від діяльності менше, ніж вкладаєте.

...З моїх шістнадцяти особистих ключових цінностей робота у Plarium однозначно підтримує вісім, і ще чотири — опосередковано. Інші чотири просто не зовсім про роботу :)

Якщо перевести це в якісь корпоративні штуки, то Plarium персонально для мене — це про:

прагнення до досконалості та прискіпливість у всьому,
енергію та пристрасть до того, що ти робиш;
відповідальність та наполегливість;
відкритість;
довіру,
морально-етичні принципи,
красу і естетику,
а також безкінечний розвиток.

Це не повний список, але надзвичайно важливі речі для мене, причому протягом усього життя. І які особисто я бачу в компанії щодня.
Тому Plarium — це для мене не про роботу як таку, а про взаємодію та реалізацію своїх власних цінностей, просто в сфері роботи.

Коли ви робите те, що вважаєте правильним і вірним особисто для себе, важко залишатися відстороненим або не викладатися на повну.
І питання мотивації не стоїть взагалі — ви просто робите те, що подобається та що важливе для вас самих.
Яка тут ще потрібна мотивація? :)

Зараз для мене в плані роботи в компанії Plarium все однозначно — це єдина компанія, в якій я наразі бачу себе саме як співробітник і в яку готова вкладати знання, пристрасть та частину свого життя.
І не тому, що це про «кращу компанію» чи «бенефіти». А тому, що те, що транслює компанія і що я бачу, співпадає з тим, що я сама вважаю правильним і важливим для себе.

Тут є люди, спільна історія та контекст, які саме мене надихають та підтримують. Все, що не ок, я буду вирішувати і виправляти.

І очікувано, що будь-яка спільнота різнопланових та талановитих людей з різних континентів часто має різні погляди на одні й ті самі речі. Тому що культурний код різний.
Звідси і складність іноді домовитися.
Дивно було б, якби у компанії 800+ людей з різних країн всі думали б однаково. Такого не буде і важливо зрозуміти, що це нормально.
Але компанія дає всі можливості та ресурси навчитися вирішувати конфлікти та взаємодіяти з іншими на високому професійному рівні — внутрішні курси, певна психологічна підтримка, тренінги, гайди, 1:1, книги тощо.
Просто не сидіть і не чекайте, поки воно саме вирішиться. Користуйтеся ресурсами, вчіться, запитуйте, самі йдіть і створюйте оточення, в якому вам буде ок. Дійте.

І ще мені особливо подобається те, що тут не потрібно боятися відкрито говорити про те, що вас не влаштовує. Все просто — говориш, як є. Тебе вислухають. Допоможуть або скажуть, куди звернутися.
І ти йдеш разом шукати шляхи вирішення.
Перевірено.

Якщо тобі складно відкрито говорити про труднощі чи сумніви — спочатку визнач, чому тобі краще щось терпіти, ніж сказати.
Бери відповідальність за свою діяльність, включай критичне мислення. І дій.
Особисто я не буду мовчати, якщо мені буде тут не ок.

Вважаю, що стратегічна ємність команди та компанії така, що після всього пройденого важко знайти виклики, з якими ми не впораємося. «Ми точно все зробимо» :)

Ми вистояли в надскладних умовах шоку, колективного та особистого пекла війни, вимушеної еміграції та зміни всього життя з ніг на голову.

Але ми навіть не знали, наскільки сильними ми можемо бути.
Тепер знаємо.

Бажаю кожному розібратися із собою і знайти те місце і ту діяльність, з якими у вас буде найкращий match.