21 січня 2021 12:46
Про компанію дізнався на DOU, коли, ще бувши наївним «ждуном» шукав першу роботу в місті Харкові. Дуже привабливий дизайн сайту, топові місця в стрічці рейтингу компаній манили мене, наче гарна незаміжня дівчина притягує погляди молодих та гарячих хлопців.
Плинув деякий час, пройшли роки, десятки співбесід, і ось я знову опинився на порозі невеличкої (у порівнянні з деякими), але такої омріяної контори.
Ввічливі вітання хлопців-секьюріті, перше тестування на вміння користування девайсами (ні, не розповім, але потім цікаво спостерігати, як із цим «завданням» впораються інші кандидати), нагороди на стінах: кращий роботодавець 2017, краща компанія 2018, 2019... ти вже починаєш втрачати впевненість у своїх силах, але це напускне.
Анастасія проводить тебе на
Все минає миттєво, відчуття, ніби пройшло 5 хвилин, а за вікном вже сіріє... Дуже швидко плинув час, що свідчить про цікаве та інформативне спіклування.
Що ж, все позаду.
Від кави та води я відмовився, не хочу бігати по туалетах на співбесіді.
Тепер є кілька хвилин оглянути внутрішнє вбрання будівлі, де розташована компанія.
Враження: свіжий ремонт, «корпоративні кольори» все свідчить про серйозність намірів роботодавця і керівництва. Враження дуже приємні.
Потім сталося страшне. Очікування. Як же я не люблю чекати. Не пам’ятаю скільки саме я чекав, можливо тиждень, і ось знов мене покликали.
Прийшов вже як додому. Атмосфера затишку, наче біля вогнища або каміну вдома, коли ти максимально розслаблений, повільно згадуєш гарні моменти в житті.
Тести були цікавими, проте, в мене таке враження, що вони не змінювались останні років п’ять. І тест із вигаданими речами, відверто хлопці та дівчата, доволі грубі назви. Можливо, я щось не розумію, проте ми ж не із «гопниками» спілкуємось... Відволікся.
Ще тиждень очікування, і ось, нарешті, я отримую оффер.
В перший день мене познайомили із усіма, хто фізично був у офісі, провели екскурсію, розповіли про специфіку обліку робочого часу, привітали в корпоративному чаті, показали де працювати та закидали цікавими завданнями.
Що мене вразило. Джелвікс — наче родина. Дуже комфортно себе відчуваєш. Через 4 дні, після того, як я вийшов на роботу, зібрались посидіти у п’ятницю, після робочого тижня. Дуже давно я так весело не проводив час, врахуйте, що я не вживав алкоголь, оскільки був за кермом. Розпочали ми о шостій вечора, додому я потрапив о третій годині ночі та хлопці з дівчатами ще залишились.
Щодо керівництва. В перший же день до мене підійшов СЕО, та запитав, чи все гаразд. На будь-які питання миттєво отримуєш відповідь. Бібліотека, місце для відпочинку, жодного тиску із боку керівництва я й досі не відчув. Головне — впоратися із роботою, коли і як — не цікаво, що для мене є найбільш комфортним варіантом, коли я можу прийти та виконати робочу задачу у будь-який час, вийти з офісу, коли тобі треба. Дуже задоволений. Раджу.
Немає коментарів
Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівКоментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.