Grid Dynamics

Пропрацювала в грідах 8 місяців.
Вирішила піти, так як компанія лише на 47-ий день війни анонсувала про вихід з ринку рф. До цього керівництво компанії, мабуть, хотіло всидіти на 2 стільцях? З одної сторони, з початком війни багатьом українським колегам допомогали з релокейтом, надавали підтримку, і я б не хотіла применшувати цю допомогу. Але з іншої, гріди продовжували працювати в рф і платити там податки, а наміри про вихід були озвучені лише 11 квітня. До цього часу можна було читати в різних соціальних і професійних мережах пости з підтримкою України, хоча більшість з них із відключеними коментарями (при чому до деяких постів відключали коментарі не одразу, і можна було почитати критику на адресу компанії). В одному з перших постів йшлося про те, що Харків є рідним містом для CEO компанії, і що дуже важко спостерігати за тим, що відбувається. Але, мабуть, хоч і важко, але не настільки, щоб у перші дні у публічному полі заявити про наміри вийти з ринку росії. А от коли ведення бізнесу стає складним через накладені санкції, то вже інша справа.

Також не зрозуміло, що з VP компанії Konstantin Malyshev і чи звільнили його. Все, чим обмежилася компанія, відповідаючи на коментарі тут на доу, це те, що офіційна позиція грідів не співпадає з позицією Костянтина.

А тепер трохи про власний досвід роботи.
Приклад із війною не єдиний, який показує відсутність чіткої та відкритої комунікації зі сторони компанії. Все почалося з пропозиції щодо роботи і подальшого проходження інтерв’ю. Так спочатку йшлося про позицію одного рівня, але на момент оферу виявилось, що мені готові запропонувати позицію меншого рівня, хоча й зі збереженням моїх фінансових запитів. Повторюся, що про даунгрейд рівня я дізналася лише в той момент, коли тримала на руках офер, а з попередньою компанією узгодила свій вихід. Далі цікавіше. Компанія заздалегідь не повідомила про важливі деталі проекту, що, наприклад, потрібно працювати на ноутбуці клієнта, або що частина колег із команди залучені до сапорту 24/7 (і це крім основної роботи), і що на ці чергування не вистачає бажаючих, а хочеш не хочеш, команда мала це робити, тому менеджер постійно поверталася до цього питання і прямо-таки наполягала на необхідності підключення до сапорту нових людей. Крім того, не виправдалися мої очікування щодо професійного розвитку. На етапі інтерв’ю комапнія лише сказала те, що я хотіла почути. Хоча основна причина зміни компанії/проекту на той момент була якраз через мотивацію розвиватися далі у визначеному напрямку, і про це я чітко говорила на етапі інтерв’ю. Але прийшовши на проект, більшу частину часу займалася зовсім іншим.

Насамкінець хотіла би додати. Я дуже вдячна, що могла познайомитися та попрацювати з чудовими колегами та просто хорошими людьми з Дніпра, Харкова, Львова, Вінниці та Кракова.