Chimplie

Моє знайомство з Чімплі почалося в лютому цього року ще до війни. Досвід проходження всіх етапів співбесід був дуже позитивний, цікаве тестове завдання, після чого послідував оффер (зауважу, що формального документа не було, а просто повідомлення в мессенджері типу «ви прийняті»). Була дуже рада потрапити саме на той проєкт, на який мене взяли, оскільки він видавався ідеальним для мене і по скіллах, і по тематиці. Затвердили дату мого старту на 1 квітня.

Потім почалася війна. Зі мною зв’язалися, поцікавилися, чи все добре. На щастя, я перебувала у безпеці, оскільки за кілька днів до початку війни виїхала до Польші по туристичнах цілях, що я і розповіла. У відповідь мені запропонували спробувати працевлаштувати мене в Польші, оскільки скоріш за все є така можливість. Я зраділа такому розвитку подій, оскільки виїхавши із України раніше, я не маю жодних біженських прав і офіціний дозвіл на роботу видавався мені ідеальним розв’язанням проблеми.

За два дні до дати старту мені повідомили, що на проєкті, на який мене найняли, виникли певні проблеми, через які припинився найм і для мене там більше немає роботи. Проте, мені одразу же запропонували інший проєкт, також з можливістю роботи в Польші, де є навіть офіс. Відбулася співбесіда на той проєкт, я розуміла, що по скіллам то для мене трохи даунгрейд, але я бачила можливості розвитку і там, тому погодилася. При цьому мені сказали, що треба почекати 1-2 місяці, поки вирішать юридичні питання, а потім мене працевлаштують в Польші і я почну роботу на тому новому проєкті. Більш того, ці 1-2 місяці мені також можуть запропонувати роботу на внутрішньому проєкті Чімплі, якщо я маю бажання приєднатися, що я і зробила.

1-2 місяці затягнулися на 3. Протягом цього часу ситуація змінювалася щонайменше тричі:
1. Спочатку мені повідомили, що працевлаштування через місяць-два не буде, а 6 місяців випробувального терміну я працюватиму як український ФОП (нагадаю, що податковим резидентом я стаю через пів року), і тільки потім мене можливо зможуть найняти в Польші через нові 1-2 місяці.
2. Потім з’ясувалося, що у мою зп не врахували різницю вартості мого «утримання» в Польші, ніж в Україні, на що мені запропонували подумати, чи не погоджуся я на таке урізання, бо якось незручно презентувати нову цифру клієнту.
3. Потім умови змінилися ще раз, домовилися, що я починаю роботу на новому проєкті 27 червня, а працевлаштування в Польші почнеться 1 серпня. Sounds good to me.

27 червня, за півдня зі мною не зв’язався ніхто, хоча я заздалегідь питала, що мені в цей день робити (відповідь була «тобі напишуть», «будь готова до усього»). З’ясувалося, що на цьому проєкті вимагають працювати з корпоративного обладнання, якого в мене звісно не було. Потім послідувало питання, чи не можу я поїхати в офіс до Варшави і забрати його (а я в Кракові, JFYI). Я погодилася і вже в четверг 1 липня їхала в поїзді Краків-Варшава, який так ніхто і не компенсував. В офісі мене зустріла людина, яка гадки не мала, хто я, звідки я, в якій команді я маю бути. Всі лише дивувалися, що я не із Варшави, ніби вперше про це чують (я з початку казала, що мешкаю в Кракові). Виявилося, що вся моя команда знаходиться в Англії, в офісі нікого із HR не перебував, тобто причин, щоби насправді їхати до Варшави не було жодних. Ноутбук можна було відправити поштою. Вишенкою на торті стало те, що через те, що ніхто не видав мені навіть тимчасової перепустки, ввечері я виявилася одна замкнена в офісі і була змушена чекати на охорону, щоби та мене випустила.

Але основним моментом було інше — тe, що у контрактах, які я підписувала, не було ні слова про працевлаштування в Польші, після чого я почала бити тривогу і питати, що відбувається. У відповідь я отримала наступне: «Ну, ми же не домовлялися про роботу в Польші, був лише намір тобі допомогти, не вийшло».

Останнє, що я попросила — це піти якнайшвидше, бо на фоні всього у мене виникли проблеми зі здоров’ям, а я в чужій країні як туристка, без жодного соц. пакету, і моя гордість не дозволила лишитися на роботі, яка так мене кинула. Я до останнього мала намір піти по-доброму і не тримати зла, що і робила весь цей час. Все ж таки, я на все реагувала по-доброму і з розумінням. Протягом останньої розмови, мені пообіцяли зв’язатися зі мною для підтвердження кроків оффбоардингу через день-два. Пройшло 3 тижні, а я бачу лише, як мене видаляють з каналів в Slack.

Мораль: Чімплі — це невелика лампова компанія, на проєктах круті люди і я рада, що з ними познайомилася. Але тут не виконують обіцянки і не беруть на себе за це відповідальність. Якщо ви схильні довіряти людям без чітко прописаних контрактів (а я допустила таку помилку), то вам не сюди.