ABCloudZ

200...800 специалистов
Киев, Харьков

7 июня 15:49

Bohdan Dovhaliuk, IT Marketing Writer

Проходив цикл інтерв’ю в якості Creative Writer. Враження залишились двоякі. Точніше — весь позитив від комунікації з компанією DB Best в одну мить пропав після спілкування з їхнім Marketing Manager, який вів себе дуже зверхньо. Я розумію, що він керівник. Але ж треба і міру знати. Бо принцип «я начальник, ты — дурак» перестав бути актуальним з часу розпаду СРСР. Тому цього моменту я ще додатково торкнуся в кінці мого відгуку. Та про все по порядку.

Спершу зі мною зв’язалась рекрутер Єлизавета. Листування з нею було дуже позитивним. Їй навіть стало під силу вмовити мене виконати ТЗ безкоштовно (що, зазвичай, я не роблю). Воно було досить простим. Цитую текст, що я отримав:

«Тестовое задание: написать абзац текста о том, что такое MVP (minimum viable product) для трёх разных аудиторий: владельцев бизнеса, разработчиков и для домохозяек. То есть, результат выполнения тестового задания — это три абзаца текста, которые презентуют MVP для трёх разных ЦА.»

З такої постановки задачі я зумів згенерувати ось такий результат:

docs.google.com/...​hjug2bYY/edit?usp=sharing

Тобто виділення релевантних слів для кожної аудиторії, пояснення їх значень та переклад тексту на російську були моєю особистою ініціативою. Їх команда маркетингу (особливо Lead Writer Андрій Іванов) високо оцінили мою роботу. І ми мали довгий (90 хвилин), змістовний та приємний діалог.

Як висновок з бесіди, отримав позитивний фідбек та стійке відчуття, що я сподобався команді. Андрій мене також наперед попереднив, що на наступному етапі (коротке інтерв’ю з Marketing Manager, якого також звати Андрій) мене не будуть питати про технічні нюанси, а більше на загальні теми. Типу як я бачу їх компанію і т.д. Додатково він порекомендував мені глянути їх YouTube-канал, щоб краще зрозуміти суть роботи, якою вони займаються.

Звичайно, я це зробив. Плюс переглянув їх сайт (точніше — сайт ABCloudZ, оскільки у DB Best була лише статична сторінка, але мене проінформули, що і для них я буду писати тексти) та навіть послухав інтерв’ю із засновником. На саму онлайн-зустріч я вже йшов з впевненістю, що знаю все на достатньому рівні, як для людини, що вперше познайомилась із компанією лише декілька днів назад.

Але настав час інтерв’ю і на мене наче вилили відро холодної води. Цей психологічний Ice Bucket Challenge тривав близько півгодини. Marketing Manager Андрій Павлюкевич запізнився на п’ять хвилин (це становило 20% від часу, відведеного на цю зустріч, між іншим), чим відібрав у мене можливість побільше розповісти про свої скіли.

Через свою непунктуальність він розмовляв дуже швидко та весь час наголошував на тому, що він хоче встигнути на наступну зустріч. Мало того, він взагалі не уявляв собі хто я (одразу мене попередив, що не бачив ні мого резюме, ні тестового) — це одразу викликало у мене подив. Вдобавок до цього, з перших слів я відчув якесь упереджене ставлення з його сторони.

По факту, жодних питань про компанію я так і не почув. Він почав розпитувати у мене про мої знання IT-технологій. Я спокійно відповів, що знаю HTML, CSS та базово знайомий з JavaScript. На мою думку, це вже досить непогано, як для райтера. Плюс у 2015 році я трішки починав цікавитись темою програмування на Python та Java, але швидко відійшов від цього заняття, оскільки зрозумів, що для мене цікавіше писати тексти для людей, а не код для комп’ютера. Тобто я чітко дав зрозуміти, що окрім верстки — глибоких знань у мовах програмування у мене немає.

Але після цього на мене посипалась купа технічних питань якраз по цій темі. Потім були питання по базам даних. Я аналогічно розповів те, що знаю і акцентував його увагу на тому, що я не програміст, тому не володію обширними знаннями у цій області. Проте в майбутньому із задоволенням заповню цей пробіл, якщо мені доведеться писати на цю тему. У відповідь я почув питання, що торкались ще глибших моментів цієї сфери. Але окей, навіть в такій ситуації я продовжував вести себе этично і лише відповів:"На жаль, я не знаю".

Нарешті дійшов час до розмови про CMS, у якій я вільно себе почував. Навіть надіслав Андрію посилання на сайт мого проекту, який я готував три роки і запустив лише недавно. Він називається Smart2000s (присвячений смартфонам нульових) та побудований на WordPress. Також я поділився маркетинговими фішками, які я використовую при написанні контенту для нього. Наприклад, як я ненав’язливо і творчо в статтях закликаю людей купити мої книги на Amazon. Та у відповідь я почув щось типу:"Окей, але нам треба райтера, який пише на IT-тематику«. Без питань — у мене портфоліо тріщить від них. Але Андрій чомусь навіть не захотів його дивитись.

Коли діалог дійшов до теми маркетингу та поняття цільових аудиторій, то я почав описувати як я робив тестове для їх компанії, оскільки воно напряму з ним пов’язане. Паралельно надіслав лінк Андрію на документ і моніторив, чи він його відкриє. Як ви здогадуєтесь, він цього не зробив. А лише слухав, що я розповідаю про тестове та паралельно щось набирав на клавіатурі. Та окей, не проблема. Можливо, це були нотатки щодо моєї кандидатури. Єдине, що тішить — Андрій глянув моє тестове після того, як завершилась наша зустріч.

Але загальний післясмак від інтерв’ю залишився неоднозначний. Протягом усієї розмови наша дискусія виглядала так, наче Андрій ігнорує мої сильні сторони і лише шукає прогалини. Та, незважаючи на їх нерелевантність для моєї позиції, він їх розкручував, аби таким чином показати мою некомпетентність в тому, чого я і так не повинен знати.

Тобто виглядало наче в старому анекдоті, коли перед приймальною комісією університету виступали два абітурієнти. Один «по блату», а інший ні. У «мазаного» спитали, чи почалась Друга світова війна 1 вересня 1939 року і підмигнули, ствердно киваючи. Той відповів «Так». Його похвалили і попросили сідати. У іншого ж запитали, скільки людей загинуло під час цієї війни. Він відповів, що за різними розрахунками ця цифра сягає від 26,5 до 40 мільйонів. Друге запитання було таким:" А тепер, будь ласка, перерахуй усіх поіменно«. Він, ясна річ, не зміг цього зробити і у ВНЗ поступив перший хлопчина.

Ось і в мене залишились схожі емоції від побаченого під час зустрічі з Marketing Manager Андрієм. Особливо від факту, що в результаті вони обрали іншого спеціаліста, аргументуючи їх рішення тим, що він знаходиться у Харкові (місце розташування офісу, з яким я мав співпрацювати). Хоча ще на самому початку я повідомив, що планую жити в Мадриді (оскільки зустрічаюся з іспанкою та через це не знаю, на який час туди переїду) і Lead Writer мене завірив, що це взагалі не проблема і позиція абсолютно на ремоут основі. Та на Андрія Іванова я не ображаюся, оскільки розумію, що не лише він приймав рішення.

Тому команді маркетингу я бажаю усього найкращого та щоб їх колега, який займе моє місце, не виглядав як цей «мазаний» хлопчина із анекдоту ;-) Було приємно поспілкуватися з вами. Лише жаль, що це була наша єдина зустріч.

-

А тепер ремарка щодо зверхньості Андрія Павлюкевича (Marketing Manager). Психологія пояснює це дуже просто. Зазвичай подібна поведінка свідчить про те, що людина не на своєму місці. Точніше — вище, ніж вона себе реально оцінює (хоча вслух це ніколи не підтвердить).

Адже погодьтеся, якщо ви знаєте собі ціну та відчуваєте, що вона дійсно висока, то й вести ви себе будете <акцентую>однаково достойно зі всіма</акцентую>, відштовхуючись від реальної цінності людини, з якою говорите (а не її посади). От як мій друг Андрій Кузьменко. Він вів себе однаково як з президентом, так і з хлопчиком із сусіднього двору. Хоча легендарний Скрябін не боявся казати правду в очі, але при цьому він ніколи не був зверхнім.

З іншої сторони, беремо два абстрактні образи, які я вигадав щойно. Ніяких переходів на особистості у цих прикладах. Це персонажі, яких не існує в реальності. Спершу опишу якомога найпростішу ситуацію, аби потім доповнити її розуміння у прикладі № 2.

Приклад № 1

Отож, уявімо студента, якому дали право приймати екзамени у своїх викладачів. Він в курсі, що від його дій залежить їх майбутнє та чи залишаться вони на своїй посаді. Відчувши дещицю влади у своїх руках, його поведінка міняється миттєво і кардинально.

Студент ображений на своїх викладачів через низку причин:
• вони не давали йому списувати на практичних заняттях;
• забороняли прогулювати пари та курити в коридорі;
• стимулювали розвиватися та вчитися, відриваючи його від проходження улюбленої гри у своєму смартфоні.

Ясна річ, що для такого типу молодих осіб шанс «відірватися на своїх кривдниках» стане великим джерелом для отримання задоволення. І вони будуть шукати будь-які прогалини у їхніх знаннях (навіть нерелевантні до посади), щоб відчути себе «знатоком» з програми «Самый умный».

Приклад № 2

А тепер давайте перейдемо до більш глибокої ситуації, складність якої полягає у тому, що особистість поводить себе зверхньо (в запущених випадках може дійти до цілковитої невихованості та неадекватності) навіть з тими людьми, яких бачить вперше і вони їй нічого не зробили. Дехто може згадати про синдроми «хлопчика для биття, який нарешті пройшов курси з боротьби» або «купив Бентлі, але при цьому в дитинстві не мав навіть велосипеда».

Та, на мою думку, вони не зовсім етичні і їхніх жертв треба пожаліти, спробувати зрозуміти суть їх проблеми та почати бачити їх через призму подібних пережитих подій. Тому що вони зверхньо поводяться не з конкретними особами, а швидше із суспільством загалом. Аналогічно веде себе і мій другий персонаж. Тобто образа на увесь світ сидить десь глибоко в середині нього. Але при цьому в дитинстві його не били однолітки та батьки купували йому усе, що він хотів. Проте цього не вистачило, щоб застрахувати його від приступів зверхності при спілкуванні з людьми.

Я ще можу зрозуміти, коли подібним чином ведуть себе підлітки. Як я замітив — важлива різниця у західній та східній культурах полягає в тому, як хлопців змушують сприймати одне одного (це стосується як фільмів, так і виховання загалом). На Сході чоловіки більш схильні до братерства та дружніх відносин. Для деяких з них принято при вітанні жати руку навіть незнайомим чоловікам. Наприклад, коли їм лише треба щось запитати у них. І загальна хвиля їхніх діалогів досить позитивна.

У нас же парубки практично у всіх сферах сприймають одне одного як конкурентів — від пошуку пари до відвідин спортзалу. Варто лише подивитись у вікно. Там постійні перегони а-ля «у кого статус вище» (при цьому досить часто ціль досягається синтетичними маркерами): у кого краща машина/смартфон (фінанси), більші м’язи (сила та вплив на соціум), красивіша подруга (привабливість), посада (влада).

Та відкинемо ці ігри молодих людей, яким до 30 років. Тим більше, що інколи подібне змагання допомагає зростати особистості. І, звісно, ніхто не звертає увагу на того, хто на річці красувався перед однолітками, стрибаючи у воду в стилі «сальто» та приземлився шиєю на дно, в результаті чого все майбутнє життя тепер змушений провести в інвалідному візку. Сам герой потім розповів, що так він хотів привернути увагу дівчат, які, як виявилося, тоді навіть не дивились у його сторону. Але це вже інша історія... Ось такі наслідки інколи бувають від сприймання оточуючих як конкурентів та бажання «понтонутися».

Я ж зараз говорю про дорослу особистість, яка вже мала б сформуватися у своєму віці. А він у мого віртуального персонажа становить аналогічно абстрактну цифру — між 30 та 55 роками. Навіщо він поводить себе подібним чином? Або він незрілий морально і досі відчуває себе підлітком та веде себе відповідно, або це ехо минулого, яке відобразилося у синдромах, наведених вище. В будь-якому разі, це треба перемогти у собі. Оскільки це заважає не лише самій особистості, а й тій соціальній групі, якій він намагається принести користь.

-

Дякую за увагу всім, хто дочитав мій відгук до кінця. Сподіваюсь, вам було цікаво і ви відрили тут для себе щось нове. А тепер мій основний меседж, який пронизує увесь цей фідбек від початку й до кінця. Отож, друзі, стараймось в жодній ситуації не вести себе зверхньо. Це — не круто.

Щасти вам і міцно здоров’я вашим сім’ям та друзям!


LinkedIn

3 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев

Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Богдан, складывается такое впечатление, что Вы описываете другого человека. Это трудяга, который не игнорирует ничего, порой ему просто не хватает времени на всю текущую работу, у него в минуту миллион переписок и митингов. Ведет он себя всегда корректно и порядочно! Это генератор идей! Мозг всея компании!))) Так что негативного впечатления о нем и быть не может.

Поддержали: Bohdan Dovhaliuk

Не маю нічого проти — якщо мій випадок став вийнятком, то мені лише більш радісно це чути :) Ніколи не пишу критику без об’єктивних підстав. Тому сподіваюсь, що ви праві.

Поддержали: Марина Шаркова

Богдан, благодарим Вас за подробный и обстоятельный отзыв. Обратная связь всегда важна и помогает нам стать лучше. А такой конкретный отзыв дает повод к немедленным действиям. Мы изменили подход в проведении интревью, также внесли изменения в процесс рекрутинга. Стали более взвешенно выбирать интервьюеров и более тщательно проводить подготовку к собеседованию. Нам очень жаль, что коммуникация с нами оставила негативные впечатления. Мы приносим свои извинения. И большое спасибо, что помогаете нам стать лучше.

Поддержали: Bohdan Dovhaliuk